якого була Малфреда Чеська. Характерно, що, починаючи від князювання Володимира, у літописах зникли повідомлення про повстання древлян.

Так, Володимир недарма любив Білгород. Фортеця, розташована подібним чином, практично диктувала полянському Києву волю древлянської землі. Вона і була вибудована як оплот влади Володимира Древлянського в Києві. Фактично древлянський Білгород тримав Володимира Великого на троні в Києві. Населений численним вірним Володимиру людом, Білгород був стримуючим фактором проти інтриг зрадливого київського боярства. Він був розташований так близько від стольного града Русі, що перетворився на його двійника — за день можна було кілька разів з'їздити верхи туди й назад.

На початку XII ст. до Білгорода перейшла та роль, яку виконував Переяслав, а ще раніше — Новгород: великий князь нерідко садив у ньому на княжіння свого наступника, бо часи були неспокійні й володарі Києва вважали за доцільніше тримати спадкоємців поруч.

Найбільшого розквіту Білгород досягнув за Рюрика Ростиславича. 1181 р. він відступив Святославу Всеволодовичу Київ, «а собе взя всю Рускую землю». Своїм стольним градом Рюрик обрав Білгород, розбудував у ньому свій двір. На авторитет і впливовість князя вказує повідомлення «Літопису руського» від 1189 р.: «Того ж року преставився єпископ білгородський Максим, і Рюрик замість нього поставив єпископом отця свого духовного Андріяна, ігумена монастиря святого Михайла». Тобто єпископа однієї з найвпливовіших у Русі єпархій поставив не митрополит, а руський князь. 1194 р. Святослав Всеволодович помер, і великим князем київським став Рюрик, а в Білгороді сів його син Ростислав.

З падінням Києва в 1240 р. зникли майже всі чинники, що спричинили появу та розквіт Білгорода, і цей город уже ніколи не підвівся з руїн.

Не випадкова й сама назва — Білгород. Логічно було б витлумачити її наявністю білого каменю чи крейдових пагорбів. Але в Білогородці їх немає. Будівлі Білгорода були дерев'яними. Річ у тім, що слово «білий» мало на Русі символічне значення — «вільний, чистий», що підкреслює статус стародавнього Білгорода як вільного міста.

За матеріалами книжки А. Членова «Слідами Добрині»

і публікацій В. Грипася

Де стояв літописний Римів: гіпотези, дослідження...

Під залишками земляних ватів порубіжних острогів, городків, градів, які зруйнували монгольські орди, поховано не одну таємницю. Серед них — літописне місто Римів, про яке крізь товщу віків дійшло до нас лише кілька згадок у старовинних рукописах.

Уперше писемні джерела згадують Римів між 1094 і 1097 рр., зазначаючи перемогу дружини Мономаха над половцями поблизу цього граду. Короткий запис у «Повчаннях...» Володимира Мономаха, крім назви поселення, не містить жодної інформації.