незапам'ятних часів. Є свідчення про те, що в давнину навіть у центрі міста сіяли жито і ячмінь.

У Житомирі, як і на всій древлянській землі, у 945 р. спалахнуло повстання, описане в Іпатіївському літописі. Після нього древлянські землі остаточно ввійшли до складу Київської Русі. Перша літописна згадка про Житомир належить до 1240 р. у зв'язку з походом на захід війська Батия після розгрому Києва. Житомир під час монгольської навали був цілком зруйнований.

У 1320 р. житомирську фортецю захопив литовський князь Гедимін, таким чином звільнивши місто від влади Золотої Орди, і приєднав його до складу Великого князівства Литовського. Пізніше почастішали набіги татар, і місцеве населення будувало оборонні спорудження з підземними ходами, залишки яких знаходять ще й досі. У 1399 р. золото-ординський хан Едигей розгромив військо литовського князя Вітовта, захопив і розграбував Житомир. За словами літописця, «...без міри много зла сотвориша» набіг кримських татар у 1469 р. Дощенту зруйнували місто орди хана Менглі-Гірея в 1482 р.

ЛЬВІВ — обласний центр на заході України. Історичну частину Львова занесено до переліку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО.

Місто засноване князем Данилом Галицьким і назване на честь його сина — Лева. Першу згадку про Львів знаходимо в Галицько-Волинському літописі (1256 р.): «...I коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну бабу, і полум'я було таке, що з усієї землі було видно заграву, також і зі Львова по Белзьких полях, бо сильним було полум'я пожежі». Місто, назване королем на честь свого сина Лева, було важливою фортецею на шляху від зруйнованого ордами Батия стародавнього Галича до нової столиці Холм. Двічі — у 1340 і 1349 рр. — польський король Казимир Великий здобував і грабував Львів. З 1387 р. місто остаточно потрапило під владу Польщі, спочатку в складі відносно автономного «Руського королівства», а з 1434 р. — як столиця Руського воєводства, аж до 1772 р., коли під час Першого поділу Польщі Галичину (а згодом і Буковину) зайняла Австро-Угорська імперія.

Львів у добу Середньовіччя невпинно зростав і забудовувався. На початку XV ст. у ньому налічувалося близько 10 тис. мешканців. Основою економічного розвитку були торгівля і ремесло. На львівському ринку можна було побачити шовки, килими та прянощі з країн Сходу, хутра з Росії, вина й худобу з Угорщини та Валахії, товари з інших центрально- і західноєвропейських країн. Широко відомими були вироби місцевих ремісників, об'єднаних у цехи.

Львів багатий на архітектурні пам'ятки. Серед них — церква Св. Миколая (XIII ст.). Одна зі своєрідних споруд Львова — вірменський собор Успіння

Печатка Львова