археологічними даними, княжий період ознаменувався піднесенням будівництва. У місті протягом трьох століть було побудовано понад 20 дерев'яних і кам'яних храмів. Там, у підземеллях, були влаштовані князівські усипальниці, де ховали видатних діячів: Романа Мстиславича, Василька Романовича, Володимира Василько-вича, Мстислава Ізяславича та ін. Наприкінці XIII — на початку XIV ст. у Володимирі було побудовано цікаву пам'ятку архітектури — Свято-Василівський храм-ротонду. Цей шедевр пов'язаний з ім'ям геніального зодчого Олекси, якого єдиного з майстрів згадує Галицько-Волинський літопис. Поблизу цієї пам'ятки дотепер збереглися земляні вали городища X—XIII ст., на території якого стоїть і нині палац князя Романа і княгині Анни, де минуло дитинство братів Данила і Василька (майбутніх могутніх галицько-волинських князів). У 1160 р. князь Мстислав Ізяславич збудував ще один шедевр світової архітектури — Успенський собор. У 1325 р. місто Володимир отримало магдебурзьке право. Після 1341 р„ коли столицю князівства перенесли до Луцька, Володимир утратив політичне значення, ставши затишним повітовим містечком.

ГАЛИЧ (ДАВНІЙ) — давньоруське місто на території сучасної Івано-Франківської області. Назва міста дала назву регіону — Галичина.

У минулому це місто було великим економічним і культурним центром Русі на березі р. Луква, на місці сучасного с. Крилос Галицького району Івано-Франківської обл. Уперше згаданий в Іпатіївському літописі під 1140 р., з 1144 р. — центр Галицького князівства, з 1199 р. — друге за величиною місто Галицько-Волинського князівства. Значного розквіту досяг у другій половині XII ст. за князювання

Ярослава Осмомисла і Романа Мстиславича, а також його сина Данила Романовича. Саме там було укладено першу половину Галицько-Волинського літопису.

Археологічними дослідженнями встановлено, що місто існувало вже в X ст. Під час розкопок виявлено розташований на горбі дитинець і ремісничб-торго-вельний посад, укріплені ровами та валами. Під горбом було неукріплене поселення — «підгороддя», заселене ремісниками й купцями. На північ від дитинця розташовувалися позаміські боярські та монастирські укріплені садиби. Під час розкопок дитинця було відкрито залишки підвалин і стін Успенського собору, збудованого в середині XII ст. за правління князя Ярослава Осмомисла, останки якого знайдені в саркофагу під мозаїчною підлогою собору. Собор був оздоблений різьбленим каменем і фресками. У давньому Галичі та його передмістях відкрито залишки десяти білокам'яних храмів у посаді, а в «підгородді» — залишки ювелірних, гончарних,

Свято-Василівська церква. XIII ст.

Успенська церква у с. Крилос Початок XVI ст. Для будівництва церкви у XVI ст. використали автентичні деталі зруйнованого храму XII ст.