кибитками, а взимку (чи на час небезпеки) ховалися в укріплені поселення, розташовані вздовж Росі, зокрема і в Юр'єві. Русичі звали їх, на відміну від ворожих половців, «своїми поганими» (літописець називає «поганими» усіх нехристиян).

Серцем міста була Замкова гора-дитинець. Жителі міста мали постійні ділянки й забудови. Археологи розкопали фундамент храму (XII ст.) у північній частині дитинця. До цього на місці храму було християнське кладовище та двір церковної знаті.

Мешканці Юр'єва жили, постійно очікуючи нападів зі степу. І не дарма: чимало руйнувань і пожеж трапилося за його існування, але місто вперто поставало з попелу згарищ. Так, у 1103 р. Юр'їв, зруйнований половцями, відбудували. Настали відносно мирні часи, але лише відносно... Періоди мирного співжиття і взаємовигідної торгівлі нерідко переривали збройні сутички та війни. Лише Володимир Мономах уклав з ними 19 мирних угод, що свідчить про нетривкий мир. Щоб зміцнити дружні відносини, деякі руські князі одружувалися з ханськими дочками, але воєнні сутички не припинялись. Русичі, боронячись від нападів з півдня, обкопували міста валами, князівські дружинники мало не постійно тримали коней напоготові в очікуванні походу.

Значно пізніше місто було зруйноване монгольськими завойовниками. До початку XIV ст. зберігалась стара назва міста — Юр'їв. А вже в 1362 р. польсько-литовська хроніка згадує його під новою назвою — Біла Церква.

ВАСИЛЬКІВ (ВАСИЛІВ) — місто на березі р. Стугна, що на Київщині. Серед цікавих місць — розкопаний скіфський курган (VІ-V ст. до н. е.), залишки Змієвих валів, фортечні вали XI ст. Васильків — місто дивне і давнє. Літописи стверджують, що заснував поселення в X ст. київський князь Володимир Свя-тославич. Назва міста походить від князевого християнського імені — Василій. Саме в 988 р. з його волі тут було збудовано фортецю для захисту Києва з півдня. У XII ст. Василів був центром удільного князівства. Подальша історія міста береже нам'ять про монгольську навалу, відродження з попелища, часи Козаччини, Руїни.

Сьогодні Васильків найперше славиться своїми храмами. І найзначніший з них — церква Антонія і Феодосія (1756-1758). Це шедевр козацького бароко роботи Степана Ковніра (1695-1786), який будував храм, будучи вже сивочолим Майстром, з досвідом, славою, розмінявши сьомий десяток. Допомагав йому скульптор С. Тальянець, створюючи фронтони й капітелі святині.

ВОЛОДИМИР (ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ) -

районний центр Волинської області. У 988 р. на землях волинян і бужан, на правому березі р. Луга, Володимир Великий заклав місто й нарік його своїм іменем. Князь усіляко переймався розбудовою нового міста — від нападу ворогів воно було оточене фортечними валами. Дбаючи про розвиток науки і культури, князь відкрив у Володимирі школу, збудував храми та монастирі, де переписували книги та складали літописи. Згодом це місто стало столицею Волинського князівства, а пізніше — і Галицько-Волинської держави. За літописними й

Печатка Володимира на документі 1324 р.