Як давньоруські майстри творили мозаїку й фресковий розпис

(За книгою Ю. С. Асєева, доктора архітектури, професора.

«Джерела. Мистецтво Київської Русі»)

Мозаїка

Мозаїсти розпочинали роботу після того, як будівничі закінчували зводити собор.

Спочатку накладали на стіну підготовчий шар тиньку¹, потім наносили другий шар, на якому й компонували мозаїчні зображення та робили контурні рисунки — чорною, синьою й червоною фарбами. Нарешті наносили невеликими ділянками третій шар, який швидко покривали фарбами, і, доки кам'янів розчин, у нього вдавлювали кубики різнокольорової смальти (скла).

Інколи (досить рідко) вживали й кубики з натуральних порід каменю — мармурових вапняків. Смальту варили в тиглях , домішували в розтоплене скло барвники — свинець, мінеральні фарби тощо. Смальту розливали млинцями на дзеркальну поверхню. Коли млинці застигали, їх кололи на окремі кубики.

Дуже складною була технологія виготовлення золотої смальти, бо тоненькі золоті листки прокладали між прозорим склом. З маленьких кубиків (близько 4-7 мм) викладали обличчя, руки, ступні ніг. З більших — одяг, тло, предмети.

Софійські мозаїки вражають винятковою насиченістю колориту завдяки величезній кількості відтінків смальти. Дослідження показали, що зелена смальта має 34 відтінки, золота та коричнева — по 25, жовта — 23, синя — 21, червона — 19, срібна — 9, пурпурова — 6. Усього палітра софійських мозаїк нараховує 177 відтінків!

Здатність мозаїк переливатися в світлі сонячних променів, свічок та лампад пояснюється тим, що мозаїчні кубики вдавлювалися під різними кутами. Постаті ніби оживали, і це справляло величезне враження на глядача.

Фрески

Щоб зрозуміти, чому час не знищив фрески, потрібно знати основи хімії. Техніка фрескового живопису грунтується на тому, що зображення робиться на сирому тиньку, фарби розбавляються чистою річковою водою й закріплюються знову ж таки тиньком. Такі фарби не осипаються і не вицвітають.

Чому для мозаїки

здебільшого

використовували

смальту,

а не натуральні

камінчики?

Процес виконання настінних фрескових розписів полягав ось у чому. Заздалегідь заготовляли вапно, вистоювали його п'ять-десять років. Потім це вапно пересіювали крізь сито, спочатку рідке, а далі густіше, щоб воно було чисте й м'яке, як пшеничне борошно. Далі вапно розчиняли в творилі' й сім тижнів його промивали. Потім з нього й білого піску готували розчин, до якого додавали дрібно порізану солому, щоб тиньк не тріскався. Першим шаром розчину вирівнювали поверхню кладки. По ньому окремими ділянками наносили другий шар, по якому зразу ж головний майстер грав'ю (гострим предметом) малював по сирому тиньку контури зображень. І вже тоді в контурах вапницями (пензлями) прописували основні тони і головні деталі зображення. Після цього до роботи приступали кілька майстрів, кожен з яких мав свою ділянку. Це вже була чистова робота. Усю композицію треба було закінчити за один день, бо розчин засихав і ставав непридатним для розпису.

Що забезпечило збереження фресок протягом століть?

1  Тиньк — розчин їдкого вапна, змішаного з піском, яким покривають поверхню стін,

стелі тощо; на повітрі розчин їдкого вапна зазнає хімічних змін, через що міцно тримає фарби.