2. Школи

З розбудовою держави та поширенням НОВОЇ релі- Назва літер Глаголиця

гії виникла потреба в освічених людях. Церква і князівська влада почали дбати про освіту. За князювання Володимира Великого була заснована школа, де «осягали уміння книжне» діти з оточення Великого князя.

Школа для підготовки духовенства була відкрита Ярославом Мудрим у Новгороді. Тут навчали читанню, письму, основам християнства та лічбі. Онука Ярослава княжна Янка (Ганна) заснувала у Києві при Андріївському монастирі першу школу для дівчат.

Дипломатичні та торговельні зв'язки Русі з європейськими країнами і найперше з Візантією потребували доброї освіти і знання іноземних мов, принаймні латинської та грецької. Тому Ярослав заснував при Софії Київській школу, яка відповідала б цим потребам. Тут вивчали богослов'я, риторику, філософію, граматику, географію та іноземні мови. Навчалися в ній діти самого Ярослава, знатних киян і шляхетні іноземці. Крім церковних і князівських шкіл, було поширене й приватне навчання. Дітей із простих родин навчали грамоті при церквах.

Узагалі серед міського населення Київської Русі грамотність була надзвичайно поширена. Це засвідчують археологічні розкопки: зокрема, у Новгороді на початку 50-х років XX ст. були знайдені берестяні грамоти. У північних районах Київської Русі бересту використовували замість паперу (подібно до папірусу в Стародавньому Єгипті). На цих грамотах було розшифровано численні побутові записи — приватні

листи, звіти про виконання робіт, запрошення на поминальні обіди, торговельні розрахунки тощо. У Києві гончар зробив «рекламний» напис на виготовленій ним амфорі, видряпавши ще на сирій глині слова: «благодатнейша полна корчага сія». А ось ще приклад грамотності — якийсь грамотій-жартівник (цікаво, скільки йому було років?) написав на стіні Софійського собору: «Кузьма-поро-ся», тим самим залишивши у віках свідчення про свою невихованість і брак поваги до архітектурних пам'яток.