Українська мова — одна з найдавніших слов'янських мов. Часи виникнення її губляться в сивій давнині. У східних слов'ян у щоденному вжитку побутувала розмовна мова, яка певною'мірою різнилася між племенами. Ця різниця була зумовлена компактністю проживання, впливом сусідів, умовами життя. Кожне плем'я — сіверяни, поляни, древляни, тиверці, уличі, волиняни, білі хорвати — мало свої мовні особливості. Про це свідчать писемні пам'ятки, складені пізніше, в різних місцевостях. У київських літописах XI ст. вже виразно помітні ознаки української мови. З утворенням держави та її установ — управлінських, судових, податкових — виникає потреба в поширенні писемності. Повідомлення зарубіжних істориків засвідчують наявність письма на Русі ще напередодні офіційного запровадження християнства. Указується, що східні слов'яни користувалися «руськими письменами», а також якимись «чертами і різами». У «Житії» слов'янського просвітника Кирила є переказ, що він бачив у Херсонесі книги, написані саме «руськими письменами». Ці ж «письмена»
Писарчук під диктовку єпископа Мефодія пише слов'янський текст богослужбової книги § 9. Культура Київської Русі наприкінці X століття -у першій половині XI століття
|