(помістя) і безумовне (вотчина). У ранній період історії Київської Русі й пізніше — за часів правління Володимира і Ярослава — вотчинами (земельними володіннями, що передавалися в спадок) володіли лише великі князі. Решта феодальної верхівки (бояри та дружинники) користувалися помістями, якими князь винагороджував за службу (військову, придворну, судочинну, управлінську) і міг забрати в будь-який момент. Великими землевласниками були монастирі, яким князі надавали у власність землі із селами, а іноді й з містами.

Протягом Х-ХІІІ ст. основним джерелом доходів князів і феодалів була земельна рента-податок. Селяни змушені були сплачувати ренту натурою (продуктами), або грошима. Величина податків була значною. Відомо, що лише на десятину від своїх прибутків Володимир побудував й утримував один з найбільших храмів Русі — Десятинну церкву.

З X ст. відома така повинність як пдвоз — постачання коней і різного транспорту для потреб князя та його дружини. Смерди несли військову повинність — були учасниками народного ополчення.

Селян та міських жителів примушували брати участь у будівництві й укріпленні міст, утримувати в належному стані дороги, які проходили через їхню територію.

Двопільна й трипільна системи землеробства

3. Розвиток сільського господарства, ремесел, торгівлі

Основою давньоруської економіки було сільське господарство. Завдяки змінам у способі обробітку землі воно досягло високого розвитку. Відбувся перехід від двопільної до парової системи з трипільною сівозміною. Земля ділилася на три частини: на одній сіяли ярові, на другій — озимі, а третя — відпочивала («лежала під паром»), завдяки чому відновлювалась родючість ґрунтів. Щороку ділянки змінювалися.

Якщо у VІІІ-Х ст. основним знаряддям обробітку землі було рало, то з X ст. на зміну йому прийшов плуг. Плуг із залізним наральником вже не тільки розпушував, а й перевертав пласт ґрунту, що значно збільшувало врожайність. Для підвищення врожайності почали використовувати також органічні добрива. Тепер селянин отримував врожай, що вдвічі перевищував потреби в зерні його родини. Таким чином з'явився надлишок продуктів. У результаті цього пожвавилася торгівля продуктами сільського господарства та швидкими темпами почало розвиватися ремісниче виробництво.

КИЇВСЬКА РУСЬ

ндприкімиі X — у першій полонині XI СТОЛІТТІ!