Варто зазначити, що хрещення Володимиром Русі не було одномоментним актом. Літописні матеріали та археологічні джерела свідчать, що служителі язичницької віри, а також фігури й інші зображення дав-ньослов'янських божеств існували в різних місцях Русі до XIII ст. Однак християнство поступово входило у свідомість і побут наших предків, витісняючи або поєднуючи в собі дохристиянські язичницькі вірування (згадайте Зелені свята — Трійцю, свято Івана Купала, колядки, віру в лісовиків, домовиків, мавок, русалок тощо). Запровадження християнства відіграло вагому роль у подальшій історичній долі українського народу. Будучи на перехресті між християнським Заходом та мусульманським Сходом, Київська Русь остаточно зв'язала себе з Європою. Християнство ввело Русь у коло європейських держав, а правлячу київську династію — у середовище християнських королівських родин. Християнство подолало язичницьке племінне багатобожжя, сприяло політичному і культурному об'єднанню східнослов'янських племен, унаслідок чого сформувався український етнос. Із християнством у Київську Русь прийшли писемність (хоча деякі сучасні історики
КИЇВСЬКА РУСЬ наприкінці X — у першій половині XI століття
|