У цей час на Русі почалося карбування власних монет. Відомі монети Володимира Великого зі срібла — срібники та із золота — златники. На одній стороні монет було подано зображення князя із символами влади, а на зворотній — княжий герб тризуб і напис: «Володимир на столі, а се його срібло». Таким чином, з часів Володимира тризуб, зображенням якого позначали князівську власність, перетворився на державний символ.

Стіна в м. Білгороді. Такі укріплетія проти кочовиків споруджували в багатьох південних давньоруських містах

Князь особливо дбав про відносини Київської Русі з іноземними державами та зміцнення її міжнародного авторитету. Володимир розвивав політичні, економічні та культурні зв'язки з Візантією, Польщею, Угорщиною, Чехією, західноєвропейськими країнами. Із цією метою допомагав візантійському імператорові Василю II придушити бунтівних феодалів у Малій Азії. За цю допомогу Володимирові була обіцяна в дружини сестра імператора, принцеса Анна. Але з різних причин шлюб відстрочували. Тоді Володимир завоював Херсонес (Корсунь) у Криму, який належав Візантії. Про це князь сповістив Василія II лаконічно: «Так буде і з вашим Константинополем». Імператор відрядив Анну до Володимира негайно.

Наприкінці Володимирового життя сини Свято-полк і Ярослав почали виявляти непослух до батька. У 1014 р. Ярослав відмовився платити данину своєму батькові. Літопис повідомляє: «Коли Ярослав був (княжив) у Новгороді, давав він за умовою до Києва дві тисячі гривень з року в рік, а тисячу роздавав у Новгороді дружині. І так давали всі новгородські посадники, а Ярослав став цього не давати в Київ