Коростень (Іскоростень)

У давнину це місто було столицею племені древлян.

Рік 945. Київський князь Ігор іде землями підкорених слов'янських племен, збираючи щорічну данину. Настала черга древлян платити. Прозвали їх так тому, що живуть між «древами» (деревами), бо земля їх вся вкрита густими лісами. І сама столиця древлян-ська Іскоростень побудована з дерева, а міські стіни обнесені частоколом дубовим, необтесаним, з корою. Тому й називається так: Іс-коро-стень, місто «із кори на стіні». Грізна фортеця, а люди, хоч із виду чемні, але «собі на умі», не дуже шанують князя київського. Та й сам вождь їхній, князь Мал, все чекає нагоди повернути племені незалежність, відібрану в них Олегом. Не забуті ще й битви 914 року коли Ігореві довелося мечем і вогнем придушити повстання древлян. Йде, бо ж дуже багата ця земля, обдаровує щедро хутрами, медом, шкірами і полотнами з льону. Та й срібло знайдеться, бо ж стоїть місто як раз на перехресті торговельних шляхів...

Після того як Ігор удруге повернувся в Іскоростень вимагати данину, підняв князь Мал місто проти київського князя, та розбив його дружину, а самого Ігоря вбив. Але поховали ж його з усіма почестями, по-княжому звичаю і насипали курган високий на могилі його. І сусіднє село ще багато століть потому називалось Могильне (зараз це селище Поліське).

Після поділу Русі в результаті феодальної роздробленості Іскоростень залишався під владою київських князів. З 1243 р. тут хазяйнують монголи. Після перемог над Тевтонським Орденом, потіснивши монгол, Великий князь литовський приєднує ці землі до Великого князівства Литовського. Пізніше дарує їх одному зі своїх лицарів за вірну службу.

У наш час це гарний районний центр Житомирської області України. Через місто протікає річка Уж. Коростень славиться цінними породами природного граніту і вишуканою неповторною порцеляною.

Овруч

Стародавнє волинське місто Овруч уперше згадується ще до хрещення Русі (946 р.). Відоме в літописах під назвами Вручай, Вручий, Обручев. Коли саме точно був заснований град древлянської землі невідомо, адже ця місцевість була заселена ще до нашої ери. Овруч мав потужну фортецю, у XII ст. був резиденцією князя Рюрика Ростисла-вича. Окремі рештки укріплень цього періоду збереглися і до наших днів. Знищений монголами, Овруч відродився і на початку XIV ст., коли ввійшов до Галицько-Волин-ського князівства, уже мав свою фортецю. З 1356 р. входив до Великого литовського князівства.

Овруч був об'єктом постійного нападу кримських ханів. Для оборони був збудований дерев'яний замок, який зруйнували в 1506 р. З часом фортецю відбудували та укріпили — з'явився глибокий рів, кам'яні мури, чотири в'їзні брами та шість багатоярусних башт.

Починаючи з XVI ст. Овруч був під владою Речі Посполитої, а згодом і Російської імперії.

Найстаріший храм Овруча — церква Св. Василя — побудована в 1190 р. ймовірно талановитим давньоруським зодчим Петром Милонегом. Зведена ця святиня на місці ще давнішого храму — дерев'яного, який побудував Володимир Великий у 997 р. У XX ст. церкву Св. Василя реставровано. Унікальним явищем для кінця XII ст. є те, що на кутах західного фасаду містяться дві круглі башти. Фасади інкрустовані природним відшліфованим камінням різних кольорів. В інтер'єрі церкви на фрагментах давніх стін збереглися рештки фресок. У 1990 р. церква була освячена та відкрита для богослужінь. При церкві діє жіночий монастир.

Церква Св. Василя

КИЇВСЬКА РУСЬ

наприкінці X - у першій половим XI столітті)