Завданням зовнішньої і внутрішньої політики Володимира служив один з найважливіших його заходів — проголошення християнства державною релігією Київської Русі.

На початку свого правління Володимир, маючи намір зміцнити державу, вирішив провести релігійну реформу. Він зібрав та об'єднав в одному святилищі верховні божества окремих племен. «Поставив ідолів на горбі над двором теремним: Перуна дерев'яного, а голова його срібна, а вус золотий, і Хорса, Дажбога, і Стри-бога, і Сімаргла, і Мокош», — пише Нестор Літописець.

Однак язичництво з його багатобожжям не могло сприяти об'єднувальній політиці київського князя. Служителі явичницького культу (волхви, відуни) суперничали з князівською владою. Язичництво роз'єднувало не лише східнослов'янські племена, а й протиставляло на релігійному ґрунті Русь та інші європейські держави. Адже Візантія та інші сусідні слов'янські країни, з якими Русь підтримувала тісні відносини, були вже християнськими (Болгарія, Чехія, Польща).

Володимир відряджає послів для випробовування віри

У 988 р. Володимир і його дружинники охрестилися. Літописець повідомляє, що сталося це в захопленому Володимиром Корсуні (Херсонесі), що в Криму. Після цього князь Володимир узяв шлюб із сестрою візантійського імператора за християнським обрядом. Посвоячення з візантійською імператорською династією було в той час надзвичайно почесним.

Пам 'ятник князю Володимиру в Києві на Володимирській гірці.

1853 р. Скульптори В. І. Демут-Малиновський і II. К. Клодт. Бронзова фігура князя (висота — 4,5 м) у мантії з хрестом і великокнязівською шапкою в руці височіє на 16-метровому чавунному постаменті, прикрашеному барельєфом «Хрещення

Русі» та гербом стародавнього Києва.

Охрещення Володимира в Корсуні. Мініатюра Радзивіллівського літопису