Почав князь із храму, названого Борисогліб-ським — у пам'ять загиблих його дядьків Бориса і Гліба. Це була велична споруда, оздоблена фресками, керамічними плитками, мозаїкою, різьбленням на камені. А знайдені під час реставраційних робіт капітелі (верхні частини колон, на які спирається балка) стали справжнім відкриттям.

Ось два хижі звірі, що сидять спинами один до одного. Голови різко повернуті назад, наче от-от почнуть гризтися, пащі широко розкриті, очі вирячені, вуха підняті вгору. Проте лють їхня безсила, вони не можуть учепитися один в одного, бо міцно зв'язані джгутом, на шиях — зашморг, хвости сплетені. Плетений джгут, вирізьблений у вигляді двох великих петель, закінчується стилізованими собачими голівками. Собаки наче силкуються перегризти джіут і виплутатися... А ось на наріжному камені цікаве зображення: на довшому боці — чудовисько з головою пса, крилами птаха і тілом змії; на коротшому — птах з гострим дзьобом, повернутим до пальмової гілки.

Учені прагнули розшифрувати зміст рельєфів. У птахові вбачали то сокола, то орла, які нібито символізують високий політ людської думки. Насправді птах більше скидався на грифа, що був символом страху й огиди. Хижаків, обплутаних джгутами, трактували як барсів. Чому ж цими незвичайними образами прикрасили капітелі храму та ще й розмістили їх на найчільніших місцях? Упадало в око і те, що зображення звірів, які заплуталися в густих петлях стрічок, є й на мініатюрних малюнках (заставках або кінцівках) у рукописних книжках Київської Русі та середньовічної України. Ці ж мотиви трапляються на прикрасах, наприклад, на срібній оправі турячого рога з чернігівського кургану X ст. «Чорна могила», розкопаного в 1872-1873 рр., на срібній чаші з позолотою XII ст., знайденій у Чернігові 1957 р. (див. с. 121). Образи таких сюжетів були тоді не простими прикрасами, а символізували певні моменти життя суспільства.

Ці мотиви прийшли до нас зі Сходу, зокрема з Ірану. Річ у тім, що до другої половини XII століття чернігівському князівству належала Тмутаракань, звідки пролягали прямі шляхи до країн Кавказу і Закавказзя. Крім того, до Чернігова навідувалися не тільки як нападники, а і як гості половецькі хани зі своїми почтами. Половці ж належали до племен-кочівників тюркського кореня. У їхніх прикрасах були поширені мотиви звіриного стилю. Зіставлення елементів звіриного стилю в мистецтві Київської Русі з аналогічними елементами в мистецтві Ірану й сусідніх країн указує на східне джерело їх походження.

Наприкінці X — в XI ст. зображення фантастичних істот вважають поганськими, і на певний час вони зникають із творів мистецтва. Але у XII ст. інтерес до них відновлюється. Казковий світ стародавньої міфологі ї вабив майстрів, ремісників та ювелірів. Він владно вторгається в мистецтво, його вміло пристосовують до нової християнської ідеології.

За книгою Д. Степовика «Скарби України»

Різблені капітелі з Борисоглібського собору в Чернігові. XII ст.