Давньоруські князі: людський вимір

Дослідження істориків-демографів іноді спростовують твердження, які тривалий час не викликали сумнівів. Так, демографічні показники не підтвердили популярну тезу про короткий вік середньовічної людини. Із 497 осіб перших 12 поколінь Рюриковичів 30 осіб прожили понад 60 років, ще 20 князів — 55-60 років. А 66 чоловіків загинули, до них не належать ті князі, відомості про загибель яких непевні (Вишеслав і Позвізд Володимировичі, син Андрія Бого-любського Юрій та ін.) або померлі від імовірного отруєння (Юрій Довгорукий у 1157 р., Іван Ростиславович Бирладник у 1162 р. та ін.).

Кількість дітей у князівських родинах становила в середньому від однієї до п'яти. Тільки 27 князівських родин з числа перших 12 поколінь Рюриковичів мали шість і більше дітей. Володимир Великий мав 16 дітей. По 14 дітей мали Мстислав Володимирович та Юрій Володимирович Довгорукий, 12 дітей було у володимиро-суздальського князя Всеволода Юрійовича, за що його прозвали «Велике Гніздо»; по 11 — у Володимира Мономаха та Данила Галицького (в останнього, може; і більше), 10 дітей було в Ярослава Мудрого, по 8 — у п'яти княжих родинах, по 7 — також у п'яти.

При народженні князі отримували два імені: княже (спочатку традиційно язичницьке) та християнське (пов'язане зі святим-покровителем). Ця традиція збереглася і в післямонгольський час, коли традиційно язичницькі імена типу Святослава, Мстислава, Ростислава поступилися місцем християнським на зразок Івана, Василя, Михайла. Через цю традицію дослідники нерідко потрапляють у скрутне становище, коли одна й та ж особа в різних джерелах виступає під. різними іменами. Серед князівських родин мала місце традиція називати онуків іменами дідів та бабусь, через що для певних гілок і родин характерні певні імена. Так, з 58 відомих Полоцьких Ізяславичів було шість Всеволодів, по чотири Васильки та Гліби, по три Рогволоди, Володарі, Всеволоди та Володимири, двоє князів носили рідкісні імена Вячко, а один — не менш рідкісне Микула.

Перша Галицька династія (24 відомих імені) найчастіше давала імена Володимирка (Володимира) і Ростислава (по чотири рази), а також рідкісні імена Рюрика, Володаря, Василька та Івана. Туровопінські Ізяславичі (60 імен) найчастіше мали імена Юрія (вісім), Ярослава (п'ять) та Івана (чотири). Чернігівські Святославичі (71 ім'я) були прихильними до імен Святослав (шість), Гліб (п'ять), Роман (п'ять), Юрій (п'ять) і Ярослав (чотири).

Чернігівські Ольговичі (115 імен) надавали перевагу Святославу (вісім), Олегу (сім), Михайлові (шість), Всеволодові (п'ять) та Іванові (п'ять). Володимирські Мономаховичі з 57 імен найчастіше називали дітей Всеволод (чотири), Мстислав (три), Василько (три), Данило (два та два в їхньому відгалуженні Острозьких), Лев (два) і навіть таке рідке ім'я, як Шварн. З християнської Візантії прийшли на Русь грецькі імена, популярні у візантійських імператорських династіях: Саломея, Іраклій, Лев, Софія і Данило.

За книгою Л. Войтовича «Княжа доба на Русі:

портрети еліти»