Корогва — полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації тощо (синоніми — прапор, знамено, стяг); прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, які несуть під час хресного ходу.

Кремль — центральна, укріплена мурами й баштами, частина феодального міста у півиічно-східній Русі. До XV ст. кремль називали дитинцем. У кремлі розміщувалися княжі палати, храми, будинки бояр і церковної знаті.

Кривичі — давнє східнослов'янське плем'я, - що жило у верхів'ях Дніпра, Західної Двіни та Волги.

Кріпацтво — особиста залежність селян від феодала, зумовлена використанням ними панської землі. Прикріплені до господарств селяни поступово (з 1368 р. в Галичині, а з 1447 р. у Великому князівстві Литовському) позбавлялися права переходу від одного пана до іншого, а також змушені були відробляти панщину, платити натуральну данину і чинш.

Культ — релігійне служіння божеству, релігійна обрядовість. Культ особи — сліпе поклоніння комусь, безмірне звеличення, обожнювання кого-небудь.

Купці — власники торговельних підприємств, особи, що ведуть приватну торгівлю.

А

Лан — земельний наділ, площа якого становить 30 моргів, або 16,8 га.

Літопис — у Київській Русі — хронологічно послідовний запис історичних

подій, зроблених їхнім сучасником, книга з такими записами.

М

Магдебурзьке право — середньовічне право, перенесене в Україну німецькими колоністами, за яким міста частково звільнялися від влади короля (королівські) чи місцевого феодала (приватні) й мали власні органи самоврядування. Серед українських міст першими це право отримали Володимир-Волинський (1324), Ся-нок (1339), Львів (близько 1356), Кам'янець (1374).

Магнат — великий землевласник, представник родовитої й багатої знаті.

Майоліка — випалена глина, вкрита поливою та малюнками.

Меря — фінське плем'я, яке до XI ст. займало землі у Волзько-Окському межиріччі.

Митрополія — церковно-адміністративний округ (голова — митрополит), який поділяється на єпархії на чолі з єпископами.

Міграція — переселення народів у межах країни або з однієї країни в іншу.

Мініатюра — невеличкий кольоровий малюнок у старовинному рукописі або книзі; невеличка картина або портрет витонченої роботи.

Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на цементі або мастиці різнокольорових шматочків скла, мармуру, інших кольорових камінців.