XIII ст. внаслідок завойовницьких походів хана Батия, онука Чингісха-на. Займала території Західного Сибіру, Поволжя, Північного Кавказу, Криму й Причорноморських степів України. У XV ст. розпалася на декілька ханств і орд (зокрема Кримське ханство).

Золотоординське ярмо (монгольське іго) — система монгольської зверхності над руськими князівствами. Київські та чернігівські князі стали васалами монгольських ханів. Володарі Галичини та Волині перебували в меншій залежності від ординців. Вони не сплачували щорічної данини, але змушені були брати участь у військових походах монголів.

І

«Із Варяг у Греки» — важливий водний торговельний шлях Київської держави, що з'єднував Чорне та Балтійське моря системою річкових шляхів і волоків. Загальна довжина — понад З тисячі км. Цей шлях відомий з IX ст.

Ікона — живописне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих. Є предметом релігійного поклоніння і вшанування.

Іконостас — у православній церкві — спеціальна стіна з іконами, що відокремлює священне місце вівтар від основної частини храму.

Ільменські словени — назва східнослов'янських племен, що проживали біля
о. Ільмень.

Ітіль — столиця Хозарської держави (каганату); була розміщена на обох берегах Волги і на острові в її пониззі; нині — розкопане городище за 15 км на північ від м. Астрахані (Росія); за стародавніми описами, Ітіль був оточений п'ятикутним муром укріплення.

К

Каганат — самостійна держава в тюркських народів (від середини VI ст.), на чолі якої стояв каган (найвищий титул голови держави).

Київська Русь — назва держави, що проіснувала з кінця IX до середини XIII ст. в Східній Європі. Займала територію близько 800 тис. км² від Балтійського до Чорного морів, від річок Сян на заході до Волги й Оки на сході.

Кімерійці — найдавніше (відоме з письмових джерел) населення Північного Причорномор'я.

Князь — до середини IX ст. військовий керівник племені або союзу племен. З другої половини IX ст. (часи утворення Київської Русі) князь стає єдиновладним главою держави, а його влада — спадковою.

Коаліція — об'єднання, союз для досягнення спільної мети.

Колонізація — заселення та господарське освоєння вільних земель або території інших країн.

Константин VII Багрянородний — візантійський імператор. За його правління в 944 р. було укладено торговельний договір між Київською Руссю і Візантією, унаслідок походів київського князя Ігоря на Константинополь 941-го і 944 рр.

Константинополь (Царгород) — столиця Східної Римської, потім Візантійської імперії, заснована в 324- 330 рр. імператором Константином І Великим.