§ 22. Українські землі

у складі Угорщини, Молдовського князівства, Московської держави та Кримського ханату

ДОМЕН - землі, що належали особисто королю.

Верхня Миколаївська церква. 1428 р. Закарпаття

1. Закарпаття під владою Угорщини

Наприкінці IX - на початку X ст. через Верецький перевал і Трансільванію в межах слов'янських князівств, які займали територію навколо Ужгорода і Боржав-ського городища, почали просуватися угорські племена. Місцеве слов'янське населення на чолі з князем Лаборцем, який, за легендою, заснував Ужгородський замок, чинило їм опір. Під час цієї боротьби загинули сам князь і вся його дружина. Після важкого переходу угорці зупинилися біля Мукачевого, а потім почали просуватися далі на південь, у Придунайську низовину. Угорські племена не змогли повністю поширити владу на закарпатські землі, які ще в першій половині XI ст. входили до складу Київської Русі.

Використовуючи усобиці, що виникли в Київській державі після смерті Володимира Великого в 1015 р., король Стефан І намагався приєднати Закарпаття до Угорщини, а згодом його син Емеріх почав титулуватись «князем русинів». Політична роздробленість Київської Русі була однією з причин загарбання угорцями в XI-XII ст. Закарпаття.

Угорські королі перетворили захоплені закарпатські землі на свій домен і роздавали тут маєтки своїм васалам, на військову підтримку яких опиралися. Одночасно королі відбирали землі в тих, хто виступав проти їхньої влади. За цих обставин окремі частини Закарпаття нерідко переходили з рук у руки.

Наприкінці XIV ст. на Закарпаття переселився разом із великою дружиною подільський князь Федір Коріятович. Він був далеким родичем угорського короля Сигізмунда, і той назначив його управителем (наджупаном) Берегівського округу. Правління Федора Коріятовича було часом посилення слов'янських впливів та зміцнення зв'язків Закарпаття з іншими українськими землями.