2. Буковина у складі Молдовського князівства

Землі сучасної Буковини були заселені з найдавніших часів. З IV ст. на Буковині оселяється східнослов'янське населення. А з X ст. «Повість минулих літ» і візантійський імператор Константин Багрянородний згадують про племена тиверців над Дністром, які на півдні межували з уличами.

Наприкінці X ст. Буковина увійшла до складу Київської Русі. У часи феодальної роздробленості ці землі входили до складу Теребовлянського князівства. Воно займало центральну і південну частину нинішньої Тернопільщини і простягалось далеко на південь: включало Покуття, сучасну Буковину і землі в пониззі Дністра. 3 1141р. Теребовлянське князівство увійшло до складу Галицького, а з 199 р. — великої та могутньої Галицько-Волинської держави.

Фрагмент замкової башти. XV ст. Тернопільщина

Чи відрізняється кладка цієї стіни від тієї, якою викладені стіни Софійського собору (див. с. 91)? Відповідь аргументуйте.

Після монгольської навали південноукраїнські землі, у т. ч. й Буковина, увійшли до складу Золотої Орди. На початку XIV ст. на території нинішньої Буковини виникла автономна територіальна одиниця під назвою Шипинська земля. Ці землі залишалися під зверхністю золотоординських ханів. Але в 1345 р. угорські війська розгромили ординців і вигнали їх із правобережжя Дністра. Шипин-ською землею і територією нинішньої Молдови почали управляти намісники угорських королів.

У 1359 р. молдовські феодали підняли повстання проти угорського короля і домоглися незалежності Молдови. До новоутвореної держави відійшла і Шипинська земля, яка займала доволі велику територію. Грамота 1433 р. визначає її кордони так: на заході межувала з підвладними Польщі українськими землями по р. Колочин (сучасна межа Чернівеччини та Івано-Франківщини), а на півночі сягала Дністра.

У складі Молдовії Шипинська земля була автономною. Після ліквідації її автономії в середині XV ст. зникає і назва «Шипинська земля». Натомість уживається термін «Буковина». Цю назву пояснюють тим, що там були поширені букові ліси. У документах, які збереглися до нашого часу, ця назва вперше трапляється у грамоті молдовського господаря (князя) Романа І від 30 березня 1392 р.