Ярославна — перший жіночий образ в давньоукраїнській літературі

Єфросинію — дочку галицького князя Ярослава Осмомисла, видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. Подружжя вірно і щиро кохало одне одного. Саме ця дочка галицького князя стала прообразом героїні повісті «Слово о полку Ігоревім». Ярославна — це образ прекрасної руської жінки, княгині, вихоплений з тогочасної епохи і відтворений з великою художньою силою. Образ Ярославни започаткував нескінченну галерею чарівних українок у вітчизняному красному письменстві. Місце, відведене у повісті Єфросинії Ярославні, за обсягом — невелике. Воно, по суті, обмежується лише сценою «плачу-голосіння» новгород-сіверської княгині. Проте ця частина «Слова о полку Ігоревім» — одна з найсильніших і найемоційніших. Автор з притаманним йому блискучим хистом зумів передати безмежну тугу Ярославни за коханим чоловіком, який потрапив у смертельну біду — половецький полон. Допомогти у нещасті вона просить саму природу — її потужні сили. Можливо, вони справді прислухалися до плачу-голосіння княгині і повернули князя?

О Дніпре-Славуто!
Пробив ти кам'яні гори
Крізь землю Половецьку,
Гойдаєш кораблі Святославові,
До полків несучи Кобякових.
Принеси ж ти, господарю,
До мене мого милого ,
А не слала б я сліз йому ревних
На море пораненьку!

1. Чому «Повість о полку Ігоревім» не лише літературний твір, а й цікаве історичне джерело?

Руські вершники

Чи правильно художник зобразив руських вершників? Відповідь обгрунтуйте.