4. «Слово о полку Ігоревім» — історичне джерело і літературна пам'ятка Київської Русі

«Слово о полку Ігоревім» — один з перших літературних творів давньої України. Проте «Слово...» цікавить не лише літературознавців, воно є важливим історичним джерелом. Літопис залишив нам згадку про поразку князя Ігоря Святославича в 1185 р. від половців.

Цей драматичний епізод у житті новгород-сіверського князя був покладений в основу твору. В ньому з великою майстерністю та подробицями, які могли бути відомі лише учасникові, викладено історію походу 1185 р. князя Ігоря Святославича.

М. Реріх. Затемнення 1 травня 1185 р.

Про що свідчать зображення ікон на стягах руського війська ?
Коли військо Ігоря виступило в похід, відбулося затемнення сонця. За тогочасними уявленнями, це був недобрий знак, і князеві радили повернутися додому. Однак Ігор вирішив продовжити похід: «Браття мої, друзі вірні! Лучче нам порубаними бути, - Ніж полону зазнати!»1

¹ Тут і далі цитати зі «Слова...» подані в перекладі М. Рильського.

Причину невдачі цього походу автор вбачає в нескінченних міжкнязівських усобицях у Київській Русі. Тому закликає князів до об'єднання перед небезпекою, що постійно приходить зі степів.

«Слово...» доповнює літописні дані важливими подробицями й узагальненнями. З нього ми дізнаємося про стан справ на півдні Русі, «коли рідко орачі перегукувались, зате часто ворони крякали, трупи ділячи». Автор твору описує озброєння, рух війська, тактику бою тощо.

У поемі згадуються деталі князівського побуту. Виявляється, що язичницьких богів добре пам'ятали на Русі ще й через двісті років після офіційного прийняття християнства. Зі «Слова...» можна довідатись, що в разі успішного походу русичів на ворога і захопленні численних бранців «продавались невільниці по ногаті, а невільники — по різані» (ногата, різана — грошові одиниці; дорівнювали 1/20 гривни й 1/50 гривни відповідно).

Автор поеми дає короткі характеристики-прізвиська князів: чернігівський Олег — Гориславич (бо часто затівав усобиці), галицький Ярослав — Осмомисл (бо володів вісьмома мовами), курський Всеволод — Буй Тур (хоробрий, як тур).

Зі «Слова...» можемо судити, що Русь XII ст. — землеробська країна. Навіть зображення бою подається у формі опису жнив і молотьби: