Не снопи кладуть... — Кладуть голови молодецькі, Молотять ціпами булатними, Стелять на току життя, Одвівають душу від тіла. Береги криваві...

Не добром — збіжжям засіяні, — Засіяні кістьми синів руських... Зі сторінок поеми лунає політичний заклик до єдності князів у боротьбі проти спільного ворога: Ярославе і всі внуки Всеславові! Преклоніть ви свої корогви, Укладіте в піхви мечі оганьблені, Втратили бо ви дідівську славу! Ви своїми чварами Зачали наводити невірних На землю Руську,... ... Через лихі усобиці Від землі Половецької!

Опишіть обладунки загиблих воїнів. Які почуття викликає ця картина?

Поема перекладена багатьма мовами світу. Її переспівували й перекладали з давніх-давен українські письменники... Про неї написано безліч досліджень. А ось авторство самого «Слова о полку Ігоревім» досі не встановлене, хоча версій є кілька. Автором називають то боярина Петра Бориславича, то самого новгород-сіверського князя, то Володимира — сина галицького князя Ярослава Осмомисла... Остання версія має певний сенс: Володимир справді був поетично обдарованою людиною, вважав себе учнем Бояна (про цю особу ви дізнаєтеся пізніше — див. с. 135), здобув добру освіту, коло його інтересів було широким. До того ж був братом Ярославни — дружини князя Ігоря.

Стрункість композиції, насиченість поетикою, переходи ритмізованої прози в неритмізовані частини тексту, яскраво змальовані образи Ігоря, інших персонажів, уведення у дійові особи навколишньої природи, яка співчуває русичам, використання міфологічних явищ і картин, народної символіки — усе це робить «Слово о полку Ігоревім» твором високої художньої проби, який вважають шедевром і давньоукраїнської, і світової літератури.

В. Васнєцов. Після побоїща

Список «Слова о полку Ігоревім». XVIII ст.