3. Чернігово-Сіверське князівство

На лівому березі Дніпра (Лівобережжі) розташувалося Чернігово-Сіверське князівство. Воно було великим і могутнім. Його землі займали нинішні території північно-східної України, південно-східної Білорусії та західної Росії. Кордоном між Чернігівським і Київським князівствами вважався Дніпро. Північно-східні володіння Чернігівського князівства доходили до Москви. На південному сході чернігівські землі межували з половецьким степом, що змушувало місцевих князів часто воювати з половцями. З іншого боку, чернігівські князі неодноразово вступали з ними в союзи, заручалися їхньою підтримкою в міжусобних сутичках і навіть родичалися. Так, у 1094 р. Олег Святославич з половецькою ордою напав на Чернігів і захопив його. Ціною такого союзу було розграбування половцями Чернігівської землі. Дружиною Олега Святославича, прозваного Го-риславичем, була донька половецького хана Осалука.

Чернігівське удільне князівство сформувалося ще у XI ст., коли Ярослав Мудрий посадив там свого сина Святослава. Новгород-Сіверське князівство було утворене рішенням Любецького з'їзду. Політичний розвиток Чернігівського та Новгород-Сіверського князівств у XII - першій половині XIII ст. був пов'язаний з діяльністю синів Святослава Ярославича. Олегові дісталось Новгород-Сіверське, а Давиду — Чернігівське князівство.

Формально новгород-сіверські князі підпорядковувалися Чернігову, але насправді вони доволі часто проводили самостійну політику. Якщо чернігівські князі династії Давидовичів орієнтувалися на Київ, то новгород-сіверські князі династії Ольговичів прагнули відокремлення від Києва і тому вступали у союзи з його політичними противниками. Землі князівств часто ставали ареною міжусобних сутичок і до середини XIII ст. розпалися на численні дрібні уділи.

На Чернігівській землі було 46 міст. Найбільшими з них були: Чернігів, Новгород-Сіверський, Путивль, Курськ, Рильськ та інші. Найбільші міста стояли на Десні.

Фрагмент мозаїчної підлоги в Благовіщенській церкві в Чернігові. 1186р. Реконструкція Ю. Асєєва

Срібна чаша. XII ст.