майданах міста можна було зустріти купців з різних земель Русі, а також Чехії, Німеччини, Скандинавії, Польщі, Угорщини, Візантії та інших країн. Київські ремісники, як і раніше, славилися своєю майстерністю в обробці різних металів, вишуканістю створених ними ювелірних, гончарних, скляних виробів. Тутешні майстри першими починали застосовувати різноманітні технологічні новинки, які потім поширювалися на інші землі. Водночас Київ був міцною фортецею, за мурами якої населення ховалося від набігів ворогів. Київ залишався також церковним і релігійним центром. Тут було багато церков і монастирів (найбільший з них — Києво-Печерський монастир)', заснований основоположниками чернецтва Антонієм і Феодосієм Печерськими. У Києві розташовувалась резиденція митрополита — глави православної церкви на Русі. Могутня влада київського князя, що поширювалася на всі руські землі, відійшла в минуле. Однак думка: хто володіє Києвом, той володіє всією Руссю, не давала спокою багатьом амбітним князям. На відміну від інших князівств, які перетворилися у спадкові вотчини удільних князів, Київ протягом XII - першої половини XIII ст. постійно перебував у центрі політичної та військової боротьби князів різних династій. Так, наприклад, ростово-суздальський князь ![]()
|