монастир. Ярослав боровся за незалежність церковної ієрархії від Візантії. У 1051 р. князь скликав у Києві собор єпископів, на якому без згоди константинопольського патріарха було призначено митрополитом Київським Іларіона — священика церкви Спаса в селі Берестові, де стоїть тепер Києво-Печерський монастир. За час свого правління Ярослав побудував три кам'яних храми і Софійський собор, що став символом єдності божественного начала та державної влади. Він став головним митрополичим храмом, де, крім богослужінь, відбувалися урочисті державні церемонії, зокрема, сходження на великокнязівський стіл, укладалися договори, приймали послів.

При Софійському соборі були відкриті школа і бібліотека. Там Ярослав організував центр перекладів, де грецькі книш перекладали та переписували старослов'янською мовою. Згодом бібліотека при Софійському соборі стала центром давньоруського літописання. Західноєвропейські джерела називали Київ суперником Константинополя.

Фрагмент розпису Софійського собору

Софійський собор (сучасний вигляд)

Фрагмент мозаїки Софійського собору

КИЇВСЬКА РУСЬ

наприкінці X - у першій половим XI столітті)