збіднілою дрібною шляхтою була незначною. Однак ці дві верстви ніколи не зливалися. Адже належність до збройного люду гарантувала шляхтичам особисту незалежність і свободу.

Шляхта, що походила від колишніх бояр, називалася панами (магнатами) та володіла спадковими вотчинними землями. Князі та пани брали участь у великокнязівській раді, що складалася з найвпливовіших і найбагатших родин, і впливали на перебіг політичних подій у Литовській державі.

На відміну від земель, що входили до складу Литовської держави, де пани були місцевого руського походження, у Галичині, що відійшла до Польщі, панівну верхівку складали переважно поляки. Місцеві руські бояри після невдалої боротьби з Польщею або повтікали до сусідньої Волині, або ополячилися, злившись із польською знаттю. Перейнявши католицьку віру та польську мову, вони обіймали високі пости в Польській державі, поступово втрачаючи зв'язок із власною культурою та історією. Тільки дрібна руська шляхта залишилася вірною власній мові, культурі, православній вірі, традиціям дідів і батьків.

2. Панівні верстви населення, їхнє повсякденне життя.

Князь Костянтин Острозький

На Волині панівні верстви переважно складалися з місцевих русинів. Однак якщо пани майже виключно були місцевого, руського походження, що зберегли свою національну ідентичність, то князі були нащадками двох давніх династій — руських Рюриковичів і литовських Гедиміновичів. Князі мали величезні земельні маєтки та неабияку владу — збирали податки, самостійно судили своїх підданих. Тільки князі мали право запечатувати листи червоним воском, як це робили королі. Великокнязівська влада обмежувалася лише присягою вірності великому князю і обов'язком допомагати йому під час війни. У походах місцеві князі виступали на чолі власних військових загонів зі своїми корогвами.

Князі у Великому князівстві Литовському були вищою, найбільш замкненою верствою суспільства. Доступ до нього давало тільки право народження. Ні багатство, ні доблесть, ні слава не давала титул князя. Князем міг стати тільки син князя. Усе це піднімало їх над шляхтою. Розшарування князівської верстви не привело до втрати значення князівського титулу. Навіть коли князі розорялися, втрачали свої маєтки та за майновим станом опускалися до рядової шляхти, вони все одно займали перші місця у великокнязівській раді.

КОРОГВА -

1. Полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації тощо (синоніми - прапор, знамено, стяг);

2. Прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час

хресного ходу.

Герби давньоруських знатних родин: а) Острозьких-Заславських; б) Збаразьких-Вишневецьких; в) Корецьких-Сангушків-Чорторийських. Кінець XIV — середина XVI ст.