§ 19. Культура

Галицько-Волинської держави.

Історичне значення Галицько-Волинської держави

Пригадайте, що робили для розвитку культури галицько-волинські князі.

1. Особливості розвитку культури Галицько-Волинської держави

Культура Галицько-Волинської держави, як і всієї Русі, розвивалася під впливом Візантії. Однак протяжні кордони з Угорщиною, польськими князівствами та Литвою сприяли тісним контактам і зв'язкам із західними сусідами. Найпомітніший вплив західноєвропейських культурних течій проявився в архітектурі Галицько-Волинського князівства. Особливістю галицької архітектури того часу є поєднаная візантійсько-київського стилю з романським, який був на той час характерним для Європи. Елементи романського стилю проявлялися не лише в зовнішньому вигляді галицьких церков, а й у внутрішньому оздобленні.

З часів Данила в містах Галицько-Волинської держави з'являються німецькі та польські ремісники-колоністи. їхня присутність прискорює розвиток місцевого ремісництва, впливає на культуру й суспільне життя краю. Культура цієї епохи поєднала в собі слов'янську спадщину і нові риси, зумовлені зв'язками не лише з Візантією, а й із Західною, Центральною Європою та країнами Сходу. Якщо на культуру Київської Русі визначальний вплив мала Візантія, що зрештою проявилось у створенні власного слов'яно-візантійського стилю, характерного для давньоруської доби, то культура Галицько-Волинського князівства стала прикладом поєднання слов'яно-візантійського та західноєвропейського стилів.

2. Освіта

У Галицько-Волинському князівстві центрами культурно-освітнього руху були єпископські кафедри, монастирі, парафіяльні громади. У Галичині й на Волині існували школи. Учителями, як правило, були священики і дяки. Приходські школи давали початкову освіту. Тут дітей навчали читати, писати і рахувати. Доволі поширеними були школи для підготовки різних ремісничих професій і купців. Школи при єпископських кафедрах готували майбутніх священиків. Крім загальноосвітніх предметів, тут навчали співу, основам православного віровчення та моралі.

Після закінчення початкової школи випускники продовжували навчатися самостійно. Заможні люди наймали вчителів для навчання своїх дітей у домашніх умовах. Пізніше вони їхали здобувати вищу освіту за кордон, оскільки в Україні у той час університетів ще не було.