король у листі до Папи Римського в 1323 р„ повідомляючи про цю подію, називав своїх східних сусідів «непоборним щитом» проти жорстокого монгольського племені.

Останнім галицько-волинським князем був племінник Андрія і Лева II Юрій II Болеслав (1323-1340). Він продовжив політику своїх попередників, зумів урегулювати відносини із Золотою Ордою, Литвою, Тевтонським орденом. Однак напруженими залишалися стосунки із Польщею та Угорщиною, які почали готувати спільний наступ на Галицько-Волинську державу.

У внутрішній політиці Юрій II сприяв розвитку міст, прагнув обмежити владу боярської верхівки. Ці заходи князя викликали незадоволення бояр, і у квітні 1340 р. його було отруєно у Володимирі-Волинському. Припинення існування правлячої династії Романовичів стало важким ударом для держави.

Галицько-Волинське князівство затримувало Золоту Орду в наступі на землі західних сусідів, але саме виснажувалось у цій боротьбі. Послабленню князівства послугувала і боротьба із зовнішніми ворогами на заході та півночі, постійні конфлікти князів та місцевих бояр. Цим і скористалися сусідні держави. Після смерті останнього галицько-волинського князя ці землі протягом 1340-1387 рр. були захоплені і поділені між Польщею, Литвою, Угорщиною і Молдовою.

Казимир III Великий. Художник Я. Матейко Монети Казимира для Галичини

3. У змаганнях за галицько-волинську спадщину

Після смерті у 1340 р. Юрія II Болеслава — останнього представника династії Романовичів — розпочалася тривала війна Польщі, Угорщини і Литви за землі Галицько-Волинське держави. Галицькі та волинські бояри запросили на престол Любарта (Дмитра) — сина Великого князя литовського Гедиміна. Любарт був одружений на княжні (доньці Андрія Юрійовича) з роду Романовичів. Він віддавна жив на Волині, був православним, знав українську мову і вважав себе законним спадкоємцем Романовичів. Проте оволодіти спадщиною Романовичів Любарту не дозволили Польща та Угорщина.

У квітні 1340 р., уже через дев'ять днів після смерті Юрія II Болеслава, король Польщі Казимир III вдерся в Галичину. Йому вдалося захопити Львів, і він пограбував князівську казну. Вивіз, зокрема, ознаки королівської влади галицько-волинських володарів: кілька золотих хрестів, дві корони, королівську мантію, трон тощо. Однак загарбати Галичину тоді йому не вдалося.

Восени 1349 р., заручившись нейтралітетом монголів, Казимир знову здійснив похід на схід і захопив Галичину й Холмщину. Поляки взяли Львів, Володимир, Белз, Берестя та інші міста.