Але Папа не надав Данилові реальної допомоги в боротьбі проти Орди, тому взаємини між Данилом Галицьким і Римом не переросли у стійкий союз.

У 1252-1253 рр. Данило втрутився у боротьбу за Австрію. Він одружив свого молодшого сина Романа зі спадкоємицею австрійського престолу герцогинею Гертрудою. Однак монгольська загроза не дала йому змоги послати значні військові сили в центр Європи і утвердити за сином австрійський престол.

Наприкінці 50-х років XIII ст. монгольське командування направило проти Данила величезне військо і змусило його остаточно визнати себе васалом Орди. За вимогою монгольського воєводи Бурундая були зриті всі укріплення навколо міст. З того часу галицько-волинські війська змушені були брати участь у військових походах монголів на сусідні держави. Однак залежність Галицько-Волинської держави від Золотої Орди була значно меншою, ніж інших руських князівств.

Визначний український історик Іван Крип'якевич дав таку оцінку діяльності Данила Галицького: «Данило — це найбільша постать в історії Галицько-Волин-ської держави. Трудом свого життя він відбудував державу свого батька Романа і поклав основу під її дальший розвиток».

3. Наступники Данила Романовича

Після смерті короля Данила у 1264 р. старшим в роду залишився його брат Василько Романович. Він продовжував княжити у Володимирі і володів лише частиною Волинської землі.

Його єдиний син і наступник Володимир Василькович правив північно-західною частиною Волині у 1269-1288 рр. Очевидно, саме при його дворі була написана остання частина Галицько-Волинського літопису. Тому ми достеменно знаємо, що Володимир розбудував свою вотчину, зводив нові міста та замки для оборони від Литви, підтримував міщанство.

І С Т О Р И Ч Н А Ц І К А В И Н К А

Розпаду не допустив

Єдиному материку, поділеному на дві частини, уподібнилася Галицько-Волинська держава по смерті князя Данила Романовича — Галичину й Волинь. По один бік лежали аемлі Василька Романовича і його сина Володимира, по інший — синів Данила Романовича: Лев вокняжився в Галичі й Перемишлі, Мстислав — у Теребовлі, Шварно — у Холмщині й Белзчині. Проте Льву Даниловичу вистачило хисту не допустити розпаду держави, яка була ще вчора міцною і потужною. Більше того, він намагався розширити галицько-волинські землі. По смерті польського короля Болеслава князь Лев спробував стати володарем навіть краківської корони. Невдачу компенсував так: гіо смерті короля Лестька здобув собі Люблінщину. Лев Данилович «дотягнувся» і до угорського короля Стефана — забрав і приєднав до Галичини частину українського Закарпаття. До всіх походів на ці країни й на Литву Лев Данилович постійно залучав монголів, з якими, на відміну від батька, підтримував «ділові» стосунки, хоча формально й був їхнім васалом.

1. Які риси вдачі унаслідував Лев Данилович від батька?

Лев Данилович, галицько-волинський князь