ІСТОРИЧНІ ДЖЕРЕЛА

Давньоруський замок у Любечі

(Зі звіту археологічної експедиції Б. Рибакова)

Замок відмежувався від міста сухим ровом, через який було перекинуто підйомний міст. Відвідувач замку, що проїхав міст і мостову вежу, опинявся у вузькому проїзді поміж двох стін. Замощена колодами дорога вела до головної брами фортеці... Ворота з двома баштами мали досить глибокий тунель з трьома заслонами, які перегороджували шлях ворогові. Через головні ворота прибульці потрапляли до невеличкого дворика, де, мабуть, знаходилася варта; звідси хід вів на стіни, тут же були приміщення з маленькими ватрами на підвищеннях, щоб вартові могли взимку грітися. Біля ватри містилося підземелля з кам'яною стелею. Ліворуч від замощеної дороги йшов глухий тин, за яким знаходилося безліч комор для різноманітної «готовизни»: рибні склепи, медуші для вина й меду із залишками амфор-корчаг тощо. У глибині двору варти підносилася найвища будова замку — вежа. Ця споруда стояла осібно й не зв'язувалася з кріпосними стінами. Вона служила другими воротами й одночасно, як і донжони (вежі) західноєвропейських замків, могла правити захисникам на випадок облоги за останній притулок. У глибоких її підвалах були ями, де зберігалися зерно й вода. До вежі сходилися всі шляхи в замку: лише через неї можна було потрапити до господарчих клітей з «готовизною». Шлях до князівського палацу лежав також лише через вежу. Той, хто жив у цій масивній чотириярусній вежі, бачив усе, що діялося в замку й поза ним: тільки з його дозволу можна було потрапити в князівські хороми... За вежею перед князівським палацом відкривався невеликий парадний двір, у якому стояв намет, очевидно, для почесної варти; тут же був таємний спуск до стіни, свого роду «водяні ворота». Палац являв собою триповерхову споруду з трьома високими теремами. Нижній поверх складався з багатьох дрібних приміщень; тут містилися пічки, жила челядь, зберігалися припаси. Парадним, князівським, був другий поверх з широкою галереєю — сінями, де відбувалися влітку гостини, із великою князівською палатою, оздобленою майоліковими щитами та рогами оленів і турів.

У замку була невелика церква зі свинцевою покрівлею. Стіни замку складалися з внутрішнього поясу жилих клітей і вищого зовнішнього поясу заборол. Плоскі покрівлі помешкань правили за бойовий майданчик заборол, положисті сходи з колод вели на стіни прямо з двору замку. Вздовж стін були вкопані в землю великі мідні казани для вару — окропу, що ним поливали ворогів під час оборони. В трьох різних точках замку—в палаці, в одній з медуш і поруч з церквою — виявлені глибокі підземні ходи, що розходилися в різні боки від замку. В замку, згідно з розрахунками, могло проживати 200-300 осіб.

1. Що є спільного в замку давньоруського із замком європейським?