У рік 6605 (1097). Прибули Святополк [Ізяславичі, і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігоревич, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися [в городі] Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руськую землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з'єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк — Київ Ізяславів; Володимир — Всеволодів [уділ]; Давид, і Олег, і Ярослав — Святославів [уділ]; [іншим хай будуть) городи, які їм роздав Всеволод: Давидові — Володимир; двом Ростислави-чам: Перемишль — Володареві, а Теребовль — Василькові». І на цім вони цілували хреста: «А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будемо ми всі і чесний хрест». І сказали вони всі: «Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая». І, поцілувавшись, пішли вони до себе».

Літопис Руський. - К„ 1989. - С. 146.

1. Проілюструйте принцип отчинної власності словами з літопису.

2. Чим були закріплені постанови з'їзду?

З їзд руських князів під Києвом. Мініатюра з Радзивіллівського літопису

Але з'їзд не зміг припинити князівські уособиці. Того ж року волинський князь Давид Ігорович полонив і осліпив теребовлянського князя Василька Рос-тиславича, вимагаючи від нього батьківську вотчину. Внаслідок загального обурення населення Давид був покараний. Його вигнали з Волині.

Після Любецького з'їзду відбулися ще кілька князівських з'їздів, але повністю своєї мети вони так і не досягли. У Київській державі міжусобні війни затихли, але не припинилися.

План замку Володимира Мономаха в Любечі