ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА

Дві доньки Всеволода Ярославича — дві долі

У князя Всеволода Ярославича було дві доньки Анна (Янка) і Євпраксія. По-різному склалися їхні долі.

Анна Всеволодівна народилася близько 1068 р. Під час свого другого перебування на київському столі князь Всеволод спорядив до Візантії посольство, яке очолила його дочка Анна. Свій вибір на ній князь зупинив не з родинних інтересів — на посольство покладалася важлива державна місія, успіх якої цілком залежав від кмітливості, наполегливості, тактовності, зрештою — високої культури й освіченості глави делегації. За цими якостями з батькового оточення виділялася Анна Всеволодівна. З державним дорученням вона впоралася успішно. Ще й привезла до Києва нового митрополита. А через певний час відбулися заручини Анни із сином візантійського імператора Константаном Дукою Старшим. Проте до весілля справа не дійшла, й Анна пішла в черниці, прийнявши ім'я Янка. Але князівна не перетворилася на затворницю, що віддавалася лише молитвам і постам. Невдовзі вона стала ігуменею Андріївського (Янчиного) монастиря, збудованого для неї батьком. Тут вона заснувала першу в Русі школу для дівчаток, де навчала учениць читанню, письму, різним ремеслам.

Життя другої дочки київського князя Євпраксії Всеволодівни — суцільний клубок поневірянь і страждань. 12-річною дівчинкою батько відрядив її на чужину, до Саксонії, заручивши з маркграфом Генріхом Штаденським. У Німеччині Євпраксія кілька років перебувала в Кведлінбурзькому монастирі під опікою абатиси Адельгейди. 1086 р. відбувся шлюб з маркграфом, але він тривав недовго: наступного року Генріх помер, а Євпраксія повернулася до монастиря. Тут з нею познайомився імператор Священної Римської імперії Генріх IV і в 1089 р. вони одружилися. При коронації, що відбулася у Кельні, Євпраксія отримала ім'я Адельгейди. Імператриця брала участь у політичному житті, супроводжувала чоловіка у справах тощо. Від Генріха IV вона зазнала багато лиха і згодом повернулася на Русь. Там Адельгейда-Євпраксія постриглася в черниці. Український письменник П. Загребельний описав в одному з художніх творів («Євпраксія») життєвий шлях Євпраксії Всеволодівни.

1. Чому, на вашу думку, належність до князівської родини, наявність великих статків не забезпечили особистого щастя донькам князя Всеволода?

2. Боротьба між Ярославичами за київський престол

Після двадцяти років спільного управління державою між трьома братами стався розкол. Навесні 1073 р. Святослав із Всеволодом вигнали Ізяслава з Києва. Святослав сів княжити у Києві, а Всеволод — у Чернігові. Святослав правив три роки. У грудні 1076 р. він помер.

Після смерті Святослава знову розгорілася кривава боротьба за київський престол. Ізяслав повернувся до Київської держави і разом із Всеволодом боровся проти Олега Святославича. У битві під Черніговом 1078 р. Ізяслав і Всеволод перемогли, але для Ізяслава ця битва закінчилася трагічно — він загинув. Всеволод став київським князем, а свого старшого сина Володимира Мономаха посадив у Чернігові.

У 1093 р. після смерті Всеволода його син Володимир Мономах, маючи можливість зайняти київський престол, усе ж вирішив керуватися принципом старшинства, як і заповідав його дід Ярослав Мудрий. Володимир Мономах віддав київський престол синові старшого Ярославича — Святополкові Ізяславичу. Самому Володимирові Мономаху не вдалося закріпитися й у Чернігові. Ці землі, погрожуючи новою братовбивчою війною, вимагав Олег Святославич. Віддавши Чернігів, Володимир Мономах перебрався у Переяслав, де князював двадцять років, дбаючи про розвиток цього князівства і захищаючи його від половців.