площинності та обов'язкова умовність, через яку житіє святого ніколи не ототожнювалося з життям пересічної людини. Кінцем XV ст. датується написання ікони «Богородиця Одигітрія», що походить із села Красова біля Львова. На ній зображено молоду матір зі світлим красивим обличчям, сповненим гідності, великої моральної сили і водночас туги. У зображенні облич Богородиці та її сина Ісуса помітний відхід від візантійських норм, де зображення образів мало бути схематичним, без передачі об'єму та зміни відтінків. Майстер, що писав ікону, застосував м'які переходи фарб на обличчях, що роблять їх зображення об'ємними та живими. Продовжує розвиватися мистецтво книжної мініатюри. У ХІV-ХV ст. традиційний візантійський орнамент доповнюється готичними західноєвропейськими рисами. У книжковій графіці того періоду переважає рослинний орнамент, багатий на фарби, серед яких усе ж таки переважають чорна та
|