Відхід селян від панів поступово обмежується, а потім і взагалі забороняється. Кількість таких «непохожих» (невільних) селян у другій половині ХV-ХVІ ст. рік у рік збільшується.

Першим відомим науці законодавчим актом, що ознаменував початок закріпачення селянства, було рішення шляхетського сейму Галицької землі 1435 р. Згідно з ним, селянин мав право піти від свого пана лише на Різдво, давши солідну на той час суму грошей, а також значну кількість продуктів харчування. Наступні державні акти Польського королівства і Великого князівства Литовського ще дужче прив'язували селян до їхніх панів. До XVI ст. п'ята частина усіх селян були вже кріпаками.

Майнове й суспільне становище людей визначало великою мірою їхній побут. У будівництві житла зберігалися традиції Київської Русі. У багатих на ліси Поліссі й Карпатах основним будівельним матеріалом було дерево. На Поділлі та в Галичині при будівництві жител, крім дерева, використовували камінь. Житла, сплетені з хмизу й обмазані глиною (мазанки), були характерними для степових районів Поділля та півдня Київщини.

Український національний одяг продовжував традиції Київської Русі і мав такі загальні характерні риси: нечисленність частин убрання, простота крою, перевага світлих кольорів (домоткані тканини), спокійні барви прикрас і відсутність зайвого оздоблення.

Основу національної кухні українського народу складали страви із зернових. Найголовнішим у харчуванні був житній хліб. Найпоширенішою в XIV ст. була кашоподібна або ще більш тягуча у вигляді супів варена їжа із зерна вівса, ячменю, проса та інших злаків. Приблизно з XV ст. на столі українців з'являється звичний для нас борщ. Серед напоїв були квас, пиво, мед. Однією зі стародавніх страв, відомою в Україні в XIV ст., був вівсяний кисіль. Готували його з молодого заквашеного зерна.

Як бачимо, землеробство мало визначальний вплив і на спосіб життя, і на харчування українців.

2. Зростання міст. Магдебурзьке право

На українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, зростання міст відбувалося повільно. Це було пов'язано передусім з набігами кримських загонів, які постійно завдавали збитків економіці краю. У зв'язку з цим міста мали здебільшого оборонний характер. За своїми заняттями жителі міст мало чим відрізнялися від селян. Зазвичай це були промисли та землеробство на землях, розташованих біля міста.

данник- селянин, що сплачував данину (грошову або натуральну) за користування орними землями та угіддями.

ТЯГЛИЙ (тягловий) -заможний селянин, що працював у господарстві свого володаря, використовуючи власну робочу (тяглову) худобу та інвентар.

СЛУГА -особа, що супроводжувала свого володаря у військових походах, служила в прикордонних фортецях, виконувала різні доручення, поєднуючи ці повинності з сільськогосподарською працею.