Кому, на вашу думку, належать ці обладунки: воїну легкої чи важкої кінноти? Чому?

У цей час Київська Русь переживала часи роздробленості. Київ не раз змінював своїх князів і навіть проти половців не завжди міг організувати спільні дії. А загроза з боку монгольських степовиків була значно сильнішою й небезпечнішою. Першими потрапили під шалений натиск монгольської навали половці.

За свідченням літопису, монголи йшли, як чорна хмара. Попереду мчала кіннота, спалюючи міста й грабуючи все на своєму шляху. Далі йшла головна орда—з возами, стадами худоби та верблюдів, табунами коней, з жінками й дітьми. За нею все горіло, лишалися тільки чорна спалена земля та руїни-згариіца. Повсюди лежали трупи чоловіків, старих людей та немовлят. Молодих жінок, дівчат, а часом і малих дітей загарбники брали в полон. Ординці гнали поперед себе зв'язаних бранців, немов отару, не знаючи милосердя.

Після завоювання Китаю й Хорезма (1219-1221) Чингісхан послав на розвідку «західних земель» потужні загони кочовиків під командуванням найбільш обдарованих воєначальників Джебе й Субедея. Вони пройшли південними берегами Каспійського моря, спустошили Північний Іран, увійшли в Закавказзя, розбили грузинську армію (1222) і зустріли на Північному Кавказі об'єднане військо половців, лезгинів, черкесів і аланів. Відбувся бій, що не мав значних наслідків. Тоді завойовники внесли розкол у лави ворога. Вони обдарували половців і обіцяли їх не чіпати. Ті повірили й розійшлися по своїх кочовищах. Скориставшись моментом, монголи легко розбили аланів, лезгинів і черкесів, а потім виступили проти половців. На початку 1223 р. монголи вторглись у Крим, захопили місто Сурож (Судак) і знову рушили в половецькі степи.

Дізнавшись про наближення 25-тисячної монгольської армії, половці звернулися до колишніх своїх ворогів — руських князів — з проханням надати допомогу: «Сьогодні переб'ють нас, а завтра — вас, якщо не допоможете нам». Було створено оборонний союз християн і половців, який мав урятувати обидві сторони. Та навіть у такий складний час не всі руські князі змогли переступити через власні егоїстичні інтереси і спільно боротися проти ворога.