Легенда про юнака, що врятував Київ від печенігів (за «Повістю минулих літ»)

Доки князь Святослав сидів у Києві, боялися печеніги переходити межі його держави, та коли провідали, що він пішов на болгарів, вдерлися на руські землі.

Ольга з онуками своїми: Ярополком, Олегом та Володимиром замкнулася в Києві. Печеніги оточили город великими силами. Була така сила-силенна їх війська навколо города, що ніяк не вийти з укріплень. До того ж почав людям дошкуляти голод. Тоді стали кияни раду радити, чи не піддатися їм печенігам. Аж каже старий Мирослав:

— Добре було б покликати воєводу Претича. Он він стоїть на другому боці Дніпра. Хай прийде з допомогою, то може вдасться печенігів прогнати. Добре було б і до князя Святослава відрядити когось, щоб покинув болгарів і пішов рятувати рідну землю.

Усі згодилися на це і стали питати між людьми, хто ж піде. Знайшовся один хлопець:

— Піду! Я дам собі раду, бо розумію мову печенігів.

Узяв хлопець уздечку і пішов простісінько у ворожий табір. Ішов сміло проміж печенігів та завсіди питав їхньою мовою, чи не бачили його коня? Печеніги думали, що він їхній, і не займали його. Так перейшов він аж до ріки. Тут роздягнувся, зійшов у Дніпро та став переходити його вбрід, а далі плисти. Аж тепер здогадалися печеніги, що він не їхній, націлилися на нього й стріляли, одначе вже не могли нічого вдіяти йому. Претичеві люди помітили хлопця. Виїхали човном назустріч і привезли його до Претича. Повідомив юнак, що якщо завтра рано не буде допомоги, то люди піддадуться печенігам.

На другий день удосвіта всіли Претичеві вої в човни, засурмили сильно в сурми й кликали людей із города. І вийшла Ольга з онуками та людьми до човнів. Печеніги, подумавши, що це повернувся князь Святослав, відступили від Києва. А кияни відрядили гінців до Святослава та переказали йому:

— Ти, княже, чужої землі шукаєш і бережеш, а своєї можеш позбутися. Бо трохи не взяли печеніги нас і неньку твою та дітей. Коли не прийдеш і не оборониш нас, то таки візьмуть. Чи ж не жаль тобі Батьківщини й неньки старої та дітей?

Як почув те Святослав, швидко сів на коней із дружинниками своїми, і прийшов до Києва, і цілував матір свою і дітей своїх, і співчував про те, що пережили від печенігів. І зібрав воїв і прогнав печенігів у поле, і настав мир.

Похід Святослава на Балкани

Хто, на вашу думку, зображений ліворуч на мініатюрі? Про що і кому вони сповіщають?

ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК

київської РУСІ