У 1434 р. Галицька, Львівська, Перемишльська і Саноцька землі були об'єднані в Руське воєводство з адміністративним центром у Львові. Тоді ж започаткували польське судочинство і скасували українське право. На Західній Волині утворилося Белзьке воєводство з центром у м. Белз, а із земель Західного Поділля — Подільське воєводство із центром у м. Кам'янець-Подільський. 2. Поширення влади Великого князівства Литовського на інші українські землі Після того як у 1340 р. Любарт Гедимінович здобув спадкові права на Волинські землі, наступ Литви на Україну посилився. У 1345 р. на литовський престол сів син Гедиміна — Ольгерд. Він правив до 1377 р. Із середини XIV ст. розпочався новий етап розширення Литви за рахунок українських земель. Князь Ольгерд заявив: «Вся Русь просто повинна належати литовцям». У цей час Золота Орда вступила у смугу феодальної міжусобиці і фактично розпалася на окремі частини. Цим скористався литовський князь, щоб розширити кордони своєї держави. У 1355-1356 рр. він підпорядкував Чернігово-Сіверські землі, а в 1361-1362 рр. його влада поширилася на Київ, Київські та Переяславські землі. По суті, відбувалося перепідпорядкування українських земель. Вони переходили з-під влади монгольських правителів під владу литовських князів. Восени 1362 р. на р. Сині Води — нині Синюха, ліва притока Південного Бугу, українсько-литовські полки Ольгерда зустрілися з татарським військом. Літопис повідомляє, що литовський князь Ольгерд розгромив на Поділлі «трьох царків» татарських. Унаслідок цієї битви до Литовської держави відійшла південна Київщина та східне Поділля.
Ком 'янець-Подільський. Стара фортеця. Сучасний вигляд
|