центром новоприєднаної території. До кінця XI ст. волинські та підкарпатські землі були однією адміністративною територією, внаслідок розвитку якої поступово виокремилися два самостійних князівства — Галицьке, із центром у місті Галичі (з 1141 р.) та Волинське.

Тому Волинь і Галичину об'єднував не лише спільний кордон. їх пов'язували торговельно-економічні й зовнішньополітичні інтереси. Обом князівствам загрожували половці з півдня і поляки із заходу. Галицькі бояри запросили зайняти престол волинського князя Романа Мстиславича. Так у 1199 р. постала Галицько-Волинська держава.

Утворення такої держави мало на той час велике значення. Літописець називає Романа «царем на Русі», «самодержавцем всія Русі». Це означає зміцнення позицій великого князя і те, що йому вдалося приборкати й узяти до своїх рук непокірні боярські угруповання.

Роман прагнув створити власну модель державного управління. Він хотів побудувати сильну князівську владу, яка не залежала б від земельних аристократів. Та стара земельна знать — бояри — намагалася обмежити права свого сюзерена, втручалася у внутрішню і зовнішню політику князя Романа.

Бояри в Галичині мали сильні позиції. Таке їхнє становище було пов'язане з тим, що свого часу князі Ростиславичі залучали місцевих галицьких бояр на свій бік у міжусобній боротьбі; роздавали їм посади і маєтки, що стали основою зміцнення боярських родів. Величезні прибутки надходили боярам від солеварних промислів, сільського господарства й торгівлі. Окрім того, господарюючи на прикордонних землях, часто боярська родова знать переходила на бік іноземних правителів, і ті, відповідно, ставали її^покро-вителями, надаючи великі привілеї та забезпечуючи, у разі потреби, захист. Усе це нерідко призводило до запеклої боротьби між боярськими угрупованнями і галицькими князями. Роман був мудрим державним діячем, талановитим дипломатом. Він орієнтувався на бойову віддану дружину, середні й вищі верстви міського населення багатих волинських міст, особливо стольного града — Володимира. На відміну від інших князів, він дбав про підтримку в суспільстві всіх своїх починань і заходів. Це дало змогу Романові зміцнити центральну владу в князівстві, піднести його економічну, а відтак — і військову міць. Роман використовував будь-які способи приборкання галицьких бояр.

Своїх непримиренних ворогів серед бояр Роман Мстиславич карав смертю, висилав за межі держави. Середні верстви населення Галицько-Волинської землі підтримували князя Романа. Караючи боярську опозицію, він примовляв:

Князь Роман Мстиславич

БОЯРИ -

у ХІІ-ХІІІ ст. бояри стають власниками земельних вотчин. Це робило їх незалежними від князів і давало змогу проводити власну політику.

ОПОЗИЦІЯ -опір, протидія, протиставлення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам.