зводять кам'яні храми. Склався новий тип монастирського храму. Це була, як правило, хрестоподібна в плані споруда, увінчана одним куполом. Зразком слугував Успенський храм Києво-Печерського монастиря, зведений у 1078 р.

Починаючи із 30-х років XII ст., у зв'язку з політичною роздробленістю Київської Русі, посилюється значення міст-столиць удільних князівств. Цей факт впливає на церковну архітектуру. В кожній столиці помітно збільшується кількість церковних споруд. Проте їхні розміри зменшились, архітектура спростилася, прикраси не були вже такими витонченими й багатими, як у старих київських храмах. Архітектура набуває рис фортечних споруд — важких, могутніх, з вікнами-амбразурами.

У ті часи починає поширюватися замкова архітектура — князі будують замки для оборони своїх земель, зводять укріплені феодальні садиби та монастирі, у яких можна було відсидітись під час нападу ворогів. Характерними пам'ятками цього періоду є церква Богородиці Пирогоїці, збудована в 1132 р. у Києві; Юр'ївська (1144) у Каневі, Борисо-глібський храм та Іллінська церква в Чернігові (1128).

Успенський (Юріївський) собор у Каневі, збудований Всеволодом Ольговичем. XII ст.

Іллінська церква XII-XVIІ ст. Чернігів

Церква Успіння Богородиці Пирогощі. Київ. XII ст. Сучасна відбудова