Землі східних слов'ян іноземні хроністи називали «країною міст» — Гардарікою. У літописах, коли йдеться про ІХ-Х ст., згадуються 25 міст. Проте їх було значно більше, адже літописець не прагнув розповісти про всі міста, що тоді існували, а згадував лише окремі з огляду на певні події, які він описував. (Про деякі давньоруські міста у додатку подані нариси — с. 243-254).

Найдавніші руські поселення міського типу виникли у VІ-VІІІ ст. Літописець називає їх «гради», тобто укріплення. У разі військової загрози сюди прибували всі вільні чоловіки, тут князь вершив суд над підданими, саме сюди доправляли данину. Такі центри (опорні пункти) укріплювали могутніми земляними валами, дерев'яною стіною чи частоколом і обкопували глибоким ровом. Зазвичай їх будували у важкодоступних місцях — на горбах, крутих схилах річок, зрідка серед боліт або в густих лісах.

Проте такі опорні пункти мали не лише оборонне значення. З літописних повідомлень довідуємося, що вже у ІХ-Х ст. «гради» були торговельно-економічними центрами союзів племен. У них також зосереджувались органи державного управління. Тут проживали князі та бояри, знаходилася князівська дружина. У дворах князів і бояр дерев'яні будівлі складалися з кількох зрубів — житлові приміщення, сіни та інші споруди з'єднувалися між собою та утворювали криту галерею другого поверху, що стояла на опорних стовпах. Такий житловий комплекс називався хоромами. На князівських подвір'ях були гридниці — великі зали, де відбувалися урочисті прийоми. Тут князі разом зі

Дерев'яна огорожа і в'їзна вежа граду. Реконструкція

Мешканці східнослов 'янського граду